Якщо фотографуватимемо Сонце, наприклад, опівдні протягом року з одного і тогож місця то отримаємо дивовижну небесну вісімку, яку називають аналемою.
Аналема (ανάλημμα - основа, фундамент, грецьк.) – крива, що з’єднує ряд послідовних положень Сонця, Місяця на небесній сфері в один і той же час протягом року.
Дивовижна форма аналеми Сонця зумовленя тим, що:
по-перше, Земля обертається навколо свого світила не по коловій орбіті, а по еліптичній, внаслідок чого швидкість руху планети змінюється (взимку лінійна швидкість руху Землі є більшою ніж влітку) і,
по-друге існує достатньо великий кут нахилу земної осі до площини екліптики (23°45').
Найвище положення Сонця на аналемі відповідає літньому сонцестоянню (21-22 червня), найнижче – зимовому (21-22 грудня). В середині вісімки Сонце буває двічі на рік: в час весняного та осіннього рівнодення.
Оскільки швидкість руху Землі по еліптичній орбіті взимку є більшою,ніж влітку, то видимі положення Сонця на небосхилі поблизу дня літнього сонцестояння розташовані щільніше, ніж поблизу зимового.
Якби нахил земної орбіти дорівнював би 0°, а орбітою планети було б коло, тоді б Сонце впродовж року опівдні перебувало б в одній і тій самій точці неба, а аналема перетворилась би у точку. Якби Земля рухалась би по колу, але нахил осі не змінився, то Сонце на небесній сфері рухалось би рівномірно вздовж екліптики, симетрично відхиляючись у своєму русі на північ або на південь відносно небесного екватора на кут 23°45', і форма аналеми була б симетричною. 
| 
